ЭТНОЛИНГВИСТИКА ОБРЯДА ПЕРЕДАЧИ КУРИЦЫ НАД МОГИЛОЙ У БУЛАЕШТСКИХ УКРАИНЦЕВ И ЕГО ВОСТОЧНОРОМАНСКИЕ И СЛАВЯНСКИЕ ПАРАЛЛЕЛИ: ОБЩЕЕ И ОСОБЕННОЕ
Journal Title: Філологічний часопис - Year 2017, Vol 1, Issue 1
Abstract
В погребальной традиции украинского села Булаешты (Орхейский р-н, Республика Молдова) очень заметное место занимает обряд передачи двух кур (любого цвета) через еще незакрытую могилу (с опущенным в нее покойником). Кур передают двум мужчинам, копавшим могилу. И передают обязательно женщины – родственницы умершего. Крайне любопытна семантика этого обряда: кур дают, чтобы они «своими лапами разгребли землю с могилы, когда будет конец света, и умершего призовут на Страшный суд». Поэтому курам обязательно развязывают ноги, которые до этого были спутаны. Важно, что куры ни в коем случае не могут быть заменены петухами. Равно как в этом ритуале строго запрещены и другие птицы/животные вместо кур (и вместе с ними). Единственным исключением, при отсутствии кур, могут быть две рыбы (обязательно – с головой; но почему и почему именно рыба – традиция уже не объясняет). И через семь лет после смерти покойного во время панихиды также обязательно дается «за поману» одна курица (которая и в этом случае может быть заменена исключительно рыбой). Ближайшие аналогии булаештской традиции известны в восточнороманской среде, а также в отдельных славянских групп (прежде всего – на Буковине; также у северорусских (О. В. Голубкова) и у сербов Крайны). Вместе с тем ряд ключевых характеристик (мотивация обряда «разгребанием курами могилы»; запрет на замену курицы петухом; рыба как единственная возможная замена курицы; и др.) резко отличает булаештскую традицию как от восточнороманской (включая соседние молдавские села), так и от ее славянских аналогов. И представляется, что именно булаештская традиция лучше сохранила архаику этого обряда – как в его содержании, так и в семантике.
Authors and Affiliations
Алексей Романчук
Keywords
Related Articles
- EP ID EP335268
- DOI -
- Views 105
- Downloads 0
ТРОПЕЇЗАЦІЯ ВЛАСНИХ НАЗВ У ПОЕЗІЇ ІВАНА СВІТЛИЧНОГО
У статті розглядаються особливості тропеїчного вживання онімної лексики в поетичних текстах Івана Світличного. Досліджено вживання онімів у ролі метафори, де поетонім виступає експресивним центром образу; метонімії, де м...
ВЗАЄМОДІЯ ВИКЛАДАЧА І СТУДЕНТІВ ПРИ ВИКОРИСТАННІ ІНТЕРАКТИВНИХ МЕТОДІВ НА ЗАНЯТТЯХ З УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ
У статті описано, які методи інтерактивного навчання використовуються на практичних заняттях з української мови в педагогічному коледжі. Як свідчить практика, одним з основних методів є «мозковий штурм», коли студенти мо...
ПРІОРИТЕТНІСТЬ КОМПЕТЕНТНІСНОГО ПІДХОДУ В ПРОФЕСІЙНІЙ ПІДГОТОВЦІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ
Стаття присвячена актуальній проблемі в освітній системі України – реалізації компетентнісного підходу у процесі професійної підготовки майбутнього вчителя української мови. З‟ясовано особливості компетентнісного підходу...
СЕРЕДНЬОПОЛІСЬКА СИСТЕМА ПРИСЛІВНИКА В ПАМ’ЯТКАХ ХVІ–ХVІІ ст. І СУЧАСНИХ ГОВІРКАХ ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У статті проаналізовано адвербіальну систему центральної частини північноукраїнського ареалу періоду староукраїнської мови (на матеріалі пам’яток офіційно-ділового стилю ХVІ – ХVІІ ст.) і сучасних середньополіських говір...
«ЖИВИ, ТУРКМЕНІСТАН!» ХУДОЖНІЙ ОБРАЗ ТУРКМЕНІСТАНУ В СПОГАДАХ «ДАР ЕВДОТЕЇ» ДОКІЇ ГУМЕННОЇ. ІІ
Розглянуто художні особливості сформованого у спогадах «Дар Евдотеї» Докії Гуменної образу Туркменістану як країни зі своєрідним ландшафтом і кліматом, різноманітним національним життям. Вивчення письменницею туркменсько...