Julien Green et l’art de la biographie
Journal Title: Питання літературознавства - Year 2014, Vol 89, Issue
Abstract
Сучасні критики одноголосно стверджують, що біографічний текст функціонує не лише в історичній галузі, а й у мистецтві та літературі. Так, французький літературознавець Даніель Мадлена говорить про літературність біографічного жанру. Раніше Франсуа Моріак висловив думку про те, що будь-який біографічний текст є текстом романізованим. Підкреслюється важлива роль уяви, драматургії, композиції та тональності при написанні біографії. Окрім цього, творення біографічного тексту виступає для його автора формою катарсичного звільнення, оскільки біограф змушений брати до уваги власні глибинні переживання. Тому часто-густо біографічний текст надає нам більше відомостей про автора, ніж про об’єкта біографії. Як влучно зазначив Шатобріан, у біографії „автор змальовує власні почуття, наділяючи ними іншого”. А Жан Лякутюр зауважив, що „кожен портрет, який пишуть душею, являє собою не образ моделі, а лик митця”. Мадлена Лязар додає, що біограф завжди подає свій сюжет „крізь призму власної чуттєвості”. У статті йдеться про мистецтво біографії у творчості Жульєна Ґріна. А саме – на матеріалі написаної ним біографії Святого Франциска Асизького та його біографічних есеїв, присвячених С. Джонсону, В. Блейку, Ч. Лему, Ш. Бронте та Н. Готорну, досліджується прояв Ж. Ґріном у біографічних текстах своїх глибинних переживань, структуруючих його власний романічний світ. Обґрунтовується думка, що для Ж. Ґріна біографічне письмо виступає свічадом власної чуттєвості та формою транспозиції того образу, який він у ньому бачить.
Authors and Affiliations
Michael O’Dwyer
Keywords
Related Articles
- EP ID EP464154
- DOI -
- Views 69
- Downloads 0
Автоміфологізація біографії Публія Овідія Назона
Запропоновано новий підхід до рецепції постаті давньоримського класика Публія Овідія Назона (43 р. до н. е. – 17 / 18 р. н. е.), а саме обстоюється думка, що поетичний доробок антика („Любовні елегії”, „Мистецтво кохання...
Модус художніх біографій М. Слабошпицького
Розглядається художня біографія як особливий метажанровий різновид. На прикладі романів-біографій М. Слабошпицького „Марія Башкирцева (Життя за гороскопом)”, „Тодось Осьмачка (Поет із пекла)”, „Никифор Дровняк”, „Автопор...
Роман Г. Майринка “Голем” и готическая традиция в литературе
Представлен анализ романа Г. Майринка „Голем” сквозь призму готической традиции в литературе. Отмечается, что при организации повествования автор романа использует не только готический хронотоп, но и такие элементы готич...
Проза Лесі Українки: в “антрактах” між поезією і драмою
Аналізується прозова творчість Лесі Українки, що посідає в її художній спадщині, на перший погляд, другорядну роль. Проза відіграє роль своєрідних „антрактів” – творчих перерв між написанням поетичних і драматичних творі...
Оригінальна другорядність: кіносценарій за літературним текстом (“Intermezzo” Сергія Параджанова
Доводиться що, другорядний статус кіносценарію, створеного за літературним першоджерелом, не завжди свідчить про його другорядну якість. Нерідко кіносценарій літературного тексту не поступається першоджерелу – він може б...