Кваліфікація ухилення від покарання, узгодженого сторонами
Journal Title: Вісник Національної академії прокуратури України - Year 2018, Vol 0, Issue 3
Abstract
Зважаючи на наявність діаметрально протилежної практики щодо оцінки дій осіб, які ухиляються від відбування (виконання) покарання, узгодженого сторонами, а також відсутність єдиного наукового підходу в розв’язанні порушеної проблематики, в цій публікації розглянуто питання кримінальної відповідальності за ухилення від покарання, узгодженого сторонами. Мета статті полягає у проведенні розмежування діянь, відповідальність за які передбачено в ст. ст. 389 та 3891 Кримінального кодексу України (КК України) в контексті ухилення особою від відбування (виконання) покарання, узгодженого сторонами. З’ясовано, що поява ст. 3891 у КК України обумовлена кримінально-процесуальними новелами та потребою криміналізації: 1) невиконання дій, які винний має вчинити на користь потерпілого у визначений строк, як це має місце під час укладення угоди про примирення (ст. 471 Кримінального процесуального кодексу України (КПК України)); 2) невиконання обов’язків щодо співпраці у викритті кримінального правопорушення, вчиненого іншою особою, та умов часткового звільнення від цивільної відповідальності у вигляді відшкодування збитків державі під час укладення угоди про визнання винуватості (ст. 472 КПК України). Згідно з нормою, що міститься у ст. 3891 КК України, встановлено кримінальну відповідальність за невиконання взятих на себе зобов’язань, обумовлених угодою. Порядок виконання (відбування) певного виду та розміру покарання, про яке домовились в угоді, передбачено Кримінально-виконавчим кодексом України (КВК України). Зроблено висновок, що невиконання угоди, відповідальність за яке передбачено у ст. 3891 КК України, можливе тільки у випадках невиконання взятих на себе зобов’язань, визначених ст. ст. 471, 472 КПК України, а не узгодженого виду та розміру покарання або обов’язків, покладених відповідно до ст. 76 КК України. Обґрунтовано думку, що кваліфікація дій особи за сукупністю злочинів здійснюється у разі, якщо особа не виконує не тільки взяті на себе зобов’язання, а й узгоджене покарання також. У протилежному випадку буде порушено принцип, закріплений у ст. 61 Конституції України, – ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Authors and Affiliations
ОКСАНА КНИЖЕНКО, доктор юридичних наук, професор
Keywords
Related Articles
- EP ID EP535937
- DOI -
- Views 135
- Downloads 0
Сфера застосування статті 8 Європейської конвенції з прав людини: основні позиції ЄСПЛ
Досліджено сферу застосування Європейським судом з прав людини статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Висвітлено позитивні зобов’язання держави та визначено умови правомірності втручання в пра...
Витребування відомостей, документів і речей стороною обвинувачення як самостійний спосіб збирання доказів у кримінальному провадженні
Прийняття нового Кримінального процесуального кодексу України (КПК України) стало одним із ключових етапів здійснення судово-правової реформи, докорінної зміни кримінальної юстиції України. Трансформація моделі криміналь...
Кримінальна відповідальність за завідомо неправдиві показання
Розглянуто питання відмежування завідомо неправдивого показання від співучасті в примушуванні до давання завідомо неправдивих показань та від приховування злочину.
Особливості досудового розслідування самовільного залишення військової частини або місця служби
Незважаючи на свідоме та чесне виконання переважною більшістю військовослужбовців обов’язків військової служби, у Збройних Силах України наявні випадки самовільного залишення військових частин або місць служби. При вчине...
Реалізація прокурором повноважень з виявлення кримінальних правопорушень проти довкілля
Проаналізовано повноваження прокурора щодо організації діяльності з виявлення кримінальних правопорушень, встановлених контролюючими органами, та забезпечення їх внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань (на при...