Особливості надання допомоги вагітним із лейоміомою матки
Journal Title: Lviv Clinical Bulletin - Year 2017, Vol 4, Issue 20
Abstract
Вступ. Упродовж останніх років однією з найактуальніших проблем сучасної акушерсько-ґінеколоґічної практики є проблема лейоміоми матки у жінок репродуктивного віку, що трапляється у 40,0–60,0 % випадків. Відповідно поєднання вагітності й цієї патолоґії зросло до 20,0 %. Згідно з результатами численних досліджень, наявність лейоміоми матки асоціюється звисоким ризиком акушерських і перинатальних ускладнень. Пошуку сучасних методів лікування цього захворювання у вагітних присвячена левова частка досліджень. Попри це, не з’ясовано багато питань, особливо щодо хірурґічного лікування вагітних із цією патолоґією, немає загальновизнаних стандартів ведення вагітності та пологів у цього континґенту пацієнток. Мета. Удосконалити методи консервативного та хірургічного лікування вагітних із лейоміомою матки при ускладненому перебігу вагітності з метою поліпшення материнських і перинатальних наслідків. Матеріали й методи. Спостереженню підлягали 47 вагітних жінок із лейоміомою матки, які перебували на стаціонарному лікуванні з приводу ускладненого перебігу вагітності у Львівській обласній клінічній лікарні впродовж 2011–2017 рр. Із них 20 (42,6 %) пацієнткам проведено оперативне лікування. Проаналізовано скарги, анамнестичні показники, особливості перебігу вагітності та її ускладнень, показання до оперативного лікування, перебіг операцій та післяопераційний період, патолоґоанатомічні висновки, стан внутрішньоутробних плодів і новонароджених. Вагітним із лейоміомою матки, із огляду на патоґенетичні аспекти ускладнень вагітності, проводили етіопатоґенетичне комплексне лікування (профілактично-лікувальні заходи та оперативне втручання, спрямоване на зниження материнських і перинатальних ускладнень, збереження вагітності та репродуктивної функції). Тривалість лікування, спосіб застосування препаратів, їх дозування визначали індивідуально, зважаючи на клінічні ознаки. Результати. З’ясовано, що ускладнення вагітності виникли у всіх обстежуваних жінок без винятку. ЗПВ спостерігалась у 93,6 % випадків, пізній ґестоз – у 59,6 %, СЗРП – у 21,3 %, неправильне положення і тазове передлежання плода – у 14,8 %. Ускладнення з боку лейоміоматозних вузлів діаґностовано у 68,1 % випадків. Проґностично несприятливий перебіг вагітності зафіксовано на тлі великих і ґіґантських лейоміоматозних вузлів, множинної лейоміоми матки, особливо з субсерозно-інтерстиціальною та інтерстиціальною локалізацією. За умови застосування патоґенетичнообґрунтованих схем лікуваня у 26 (55,3 %) вагітних із лейоміомою матки та ускладненим перебігом вагітності вдалося пролонґувати вагітність із подальшим розродженням через природні пологові шляхи у 12 (25,5 %) випадках та операцією кесарського розтину в 14 (29,8 %) випадках через атипове розташування лейоміоматозних вузлів, великих і ґіґантських розмірів вузлів із вторинними змінами, поєднаних показань. У однієї вагітної стався самовільний викидень у термін 18 тижнів. Вагітним, які підлягали оперативному лікуванню, в усіх випадках проведено лейоміомектомію. У післяопераційному періоді спостерігались явища ЗПВ вагітності в 85,0 % випадків, що було медикаментозно кориґовано, лише в одному випадку післяопераційний період ускладнився передчасними пологами в термін 23 тижні. Розродження проводили операцією кесарського розтину в термін 35–38 тижнів у 15 жінок, ще 5 вагітних перебувають під спостереженням. Двом жінкам під час операції кесарського розтину проведено гістеректомію з приводу атонії матки. Зі 42 жінок вагітність завершилась народженням живих дітей у 40 (95,2 %) випадках. Задовільний стан за шкалою Апгар у 26 (65,0 %) новонароджених. Висновки. Вагітність і лейоміома матки суттєво обтяжують перебіг одна одної. За ускладненого перебігу вагітності застосування патоґенетично обґрунтованих лікувально-профілактичних заходів дає змогу поліпшити материнські та перинатальні наслідки. Лейоміомектомія має бути операцією вибору у вагітних жінок, що дає змогу пролонґувати вагітність та зберегти репродуктивну функцію. Незважаючи на значний проґрес в удосконаленні методів діаґностики та лікування лейоміоми матки, ця проблема актуальна і вимагає подальшого проведення рандомізованих контрольованих випробувань з метою забезпечити найбільш достовірні дані та створення нормативної бази з метою оптимізації тактики ведення цього континґенту вагітних.
Authors and Affiliations
L. Мarkin, О. Besedin, K. Іsayeva
Keywords
Related Articles
- EP ID EP263386
- DOI 10.25040/lkv2017.04.054
- Views 128
- Downloads 0
Вміст деяких ендотелійзалежних вазоактивних субстанцій плазми крові, показники ренін-альдостеронової системи, натрійуретичного гормону у хворих на декомпенсований цироз печінки та їх залежність від ступеня важкості портальної гіпертензії
Вступ. Питання взаємозв’язку ендотеліальної дисфункції, у пацієнтів з цирозом печінки (ЦП), її ролі у виникненні та наростанні важкості портальної гіпертензії (ПГ) викликають значне зацікавлення серед фахівців гепатолоґі...
Renoprotective Poperties of the Low-Dose Antihypertensive Combination Treatment of Patients with Hypertension Combined with Chronic Pyelonephritis
Introduction. According to the current recommendations of the European Society of Hypertension and the European Society of Cardiology, treatment for arterial hypertension (AH) consists not only of the direct reduction of...
Скрытые патологические изменения восходящего отдела аорты у близких родственников лиц, имеющих двустворчатый аортальный клапан
Введение. Двустворчатый клапан аорты (ДКА) - распространенная структурная аномалия сердца, встречающаяся с частотой 0,9-1,5% в общей популяции. Как обычно, такая особенность строения клапана сочетается с расширением восх...
Первичные модели отношений в семье как предиктор психического здоровья
Введение. Модернизация общества, быстрая и массовая урбанизация, завышенные требования социума, хронический дефицит времени приводят к повышению влияния стрессовых факторов на здоровье человека в целом и на психическое з...
Оцінка якості життя пацієнтів із систолічною хронічною серцевою недостатністю, вплив діуретиків на якість життя
Рівень якості життя пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю корелює з цілою низкою клінічно-демоґрафічних показників і є невід’ємною частиною комплексної оцінки стану пацієнта, а також визначення й порівняння ефект...