ПОТЕНЦІАЛ І МЕЖІ ФІЛОСОФСЬКОЇ АНТРОПОЛОГІЇ ЯК МЕТОДОЛОГІЇ ОБҐРУНТУВАННЯ МНОЖИННОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ОСОБИСТОСТІ
Journal Title: Гуманітарний часопис - Year 2018, Vol 1, Issue 3
Abstract
Zoya Shevchenko POTENTIAL AND LIMITS OF PHILOSOPHICAL ANTHROPOLOGY AS A METHOD OF IDENTIFICATION OF MULTIPLE IDENTITY OF PERSONALITY Philosophical anthropology proceeds from understanding the essence of man as a fundamentally open, unfinished entity in its formation. But it was just such a formation that the representatives of philosophical anthropology understood differently: some saw certain stages, stages of such formation, some distinguished certain classification types, and only in recent decades more and more anthropologists have drawn attention to multiple identities as anthropological characteristics of man. Anthropology, in this case, seeks objective, mainly natural, grounds for such a plurality: the splitting of subjectivity, for example, should not appear as an accursedness of chance, a psychiatric anomaly, but on the contrary - as a hidden mechanism, which gives the appearance of singularity to the surface of consciousness. Such a fundamentality of the anthropological approach is determined by most of its advantages, but it is precisely it that explains certain limits and even, in a sense, shortcomings, to identify which called philosophical anthropology - in any case, as the basic theory and methodology of the study of multiple identity of the individual. Life is heterogeneous, and therefore identity can not be homogeneous - as long as it is the identity of the living person, and not its image, created by the researchers as a certain codified version of the interpretation of this personality. Modern anthropologists, such as the French researchers Philippe Descola and JeanMarie Schaeffer, focus on the specificity, certainty of human existence more than on its openness, uncertainty. For Descola the question is in defining of certain types of sociality that create the preconditions for the formation of different types of human identity. While Schaeffer goes much further and criticizes the metaphysical foundations of the monologue definition of human nature as the false in its basis, it is the false thesis of the exclusivity of man among all living forms. Deskola sees basic natural certainty of human peculiarities, but only takes into account existing and past versions of human identity. Future versions of human identity should also be taken into account, but this is somewhat problematic on a biological basis. Biology can only capture new versions of personality identity, but it is unlikely that they can be foreseen. However, everything that can be said about human identity has once arisen, that is, it just never existed. If Schaeffer’s critique of metaphysics and phenomenology is perfect in its orientation to the present and the past, then it clearly breaks down about the future. However, in the future, one can hardly expect the negation of most of the existing biological characteristics of a person – rather, we should talk about their very gradual, piecemeal improvement. Returning to the original contrasting theories of personality and the theory of social systems, it can be argued that theories of personality, which tend to humanitarian, interpretive interpretation of values, are closer to transcendentalist version of philosophical anthropology; however, the naturalistic version represented by Schaeffer, corresponds to the functional demands of social system theories and more rigid and invariant approaches of social sciences. Despite all the achievements of the natural sciences, one shouldn’t forget that they only realize the possibilities of actually proving counter-factual values that humanities give them. Thus, dehumanization of modern science does not appear as a world trend, but only as another challenge to the humanities. They have experienced a great number of such challenges – and giving each time new impetus for the development of natural sciences. Contradiction of transcendental and naturalistic approaches within the framework of philosophical anthropology should be regarded as somewhat conditional. In particular, both approaches provide sufficient grounds for substantiating the multiple identity of the individual. However, each of these approaches emphasizes the other aspect of the multiple identity of the individual: the transcendental one – the ability to create new versions of the identity of the person in the future, and the naturalistic one – on the classification, combinatorial opportunity to consider multiple identities in its actual diversity. Keywords: multiple identity of the personality, philosophical anthropology, philosophy, transcendental philosophy, naturalistic philosophy, theory of personality, theory of social systems. Зоя Шевченко ПОТЕНЦІАЛ І МЕЖІ ФІЛОСОФСЬКОЇ АНТРОПОЛОГІЇ ЯК МЕТОДОЛОГІЇ ОБҐРУНТУВАННЯ МНОЖИННОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ОСОБИСТОСТІ Філософська антропологія виходить із розуміння сутності людини як принципово відкритої, незавершеної у своєму становленні істоти. Але саме таке становлення представники філософської антропології розуміли по-різному: дехто вбачав певні ступені, етапи такого становлення, дехто вирізняв певні класифікаційні типи, і лише останні десятиліття все більше антропологів звертає увагу на множинну ідентичність як антропологічну характеристику людини. Антропологія при цьому шукає об’єктивні, переважно природничі підстави для такої множинності: розщеплення суб’єктивності, наприклад, має поставати не як прикра випадковість, психіатрична аномалія, але навпаки – як прихований механізм, який видає на поверхню свідомості видимість сингулярності. Такою фундаментальністю антропологічного підходу визначається більша частина його переваг, однак саме нею пояснюються й певні межі та навіть, у певному сенсі, недоліки, виявити які покликана філософська антропологія – в усякому разі як базова теорія й методологія дослідження множинної ідентичності особистості. Життя є гетерогенним, а тому й ідентичність не може бути гомогенною – доти, доки це ідентичність живої особистості, а не її образ, створений дослідниками як певна кодифікована версія інтерпретації цієї особистості. Сучасні антропологи, такі як французькі дослідники Філіп Дескола та Жан-Марі Шеффер, акцентують увагу на специфічності, визначеності людського буття більше, аніж на його відкритості, невизначеності. Для Дескола йдеться про визначення певних типів соціальності, які створюють передумови для формування різних типів людської ідентичності, тоді як Шеффер заходить значно далі й піддає критиці метафізичні засади монологічного визначення людської сутності на підставі хибної тези щодо винятковості людини з-поміж усіх живих форм. Дескола бачить як базову природничу визначеність людської особливості, однак враховує лише наявні й минулі версії людської ідентичності. Слід ураховувати також майбутні версії людської ідентичності, однак це дещо проблематично на біологічних засадах. Біологія може лише зафіксувати нові версії ідентичності особистості, але навряд чи може їх передбачити. Однак усе, що ми можемо сказати про людську ідентичність, колись виникло, тобто його колись просто не існувало. Якщо критика Шеффера щодо метафізики та феноменології є досконалою в її спрямованості до наявного і минулого, то щодо майбутнього вона явно хибує. Утім, у майбутньому навряд чи можна очікувати заперечення більшості наявних біологічних характеристик людини – швидше повинно йтися про їх дуже поступове, поетапне удосконалення. Повертаючись до вихідного протиставлення теорій особистості й теорії соціальних систем, можна стверджувати, що до теорій особистості, які тяжіють до гуманітарного, інтерпретативного витлумачення цінностей, ближча трансценденталістська версія філософської антропології, а от натуралістична версія, яку представляє Шеффер, більшою мірою відповідає функціональним запитам теорій соціальних систем та більш жорстким і інваріантним підходам соціальних наук. Попри всі досягнення природничих наук, досі не варто забувати, що вони лише реалізують ті можливості фактичного доведення контр фактичних цінностей, які надають їм науки гуманітарні. Таким чином, дегуманізація сучасної науки постає не як світовий тренд, а лише як черговий виклик гуманітарним наукам. Вони пережили багато таких викликів – причому надаючи щоразу нові імпульси для розвитку наук природничих. Протиставлення трансцендентального і натуралістичного підходів у межах філософської антропології слід розглядати як дещо умовне. Зокрема обидва підходи дають достатньо підстав для обґрунтування множинної ідентичності особистості. Однак кожен з цих підходів наголошує на іншому аспекті множинної ідентичності особистості: трансцендентальний – на спрямованій у майбутнє можливості створювати нові версії ідентичності особистості, а натуралістичний – на класифікаційній, комбінаторній можливості розглядати множинну ідентичність у її актуальному розмаїтті. Ключові слова: множинна ідентичність особистості, філософська антропологія, філософія, трансцендентальна філософія, натуралістична філософія, теорії особистості, теорії соціальних систем.
Authors and Affiliations
Зоя Шевченко
Keywords
Related Articles
- EP ID EP529074
- DOI 10.32620/gch.2018.3.06
- Views 145
- Downloads 0
ДО ПИТАННЯ ВЗАЄМОЗУМОВЛЕНОСТІ КУЛЬТУРО-ПОБУТОВИХ РЕЦЕПЦІЙ ІЗ ЄВРОІНТЕГРАЦІЙНИМИ ПРАГНЕННЯМИ УКРАЇНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА
Volodymyr Selevko TO THE QUESTION OF INTERDEPENDENCE OF CULTURE AND HOUSEHOLD RECEPTIONS WITH EUROPEAN INTEGRATION INTENTIONS OF UKRAINIAN SOCIETY Topicality. The collapse of socialist ideology, its principles and...
ПОВСЕДНЕВНОСТЬ КАК ПРЕТВОРЕНИЕ БЫТА В БЫТИЕ В ФИЛОСОФСКОМ НАСЛЕДИИ В.В. РОЗАНОВА
Iergieieva Kateryna EVERYDAY LIFE LIKE IMPLEMENTATION OF DAILY CHORES INTO THE BEING IN PHILOSOPHICAL HERITAGE OF VASILIY ROZANOV The interest of modern philosophy in the problem of everyday life is mainly determin...
КОНСЕРВАТИВНАЯ ОЦЕНКА ПРАВ ЧЕЛОВЕКА КАК ФЕНОМЕНА ГЛОБАЛИЗАЦИИ В РАБОТЕ МАРГАРЕТ ТЭТЧЕР «ИСКУССТВО УПРАВЛЕНИЯ ГОСУДАРСТВОМ. СТРАТЕГИИ ДЛЯ МЕНЯЮЩЕГОСЯ МИРА»
Olena Razdina CONSERVATIVE EVALUATION OF HUMAN RIGHTS AS GLOBALIZATION PHENOMENON IN «STATECRAFT: STRATEGIES FOR A CHANGING WORLD» BY MARGARET THATCHER Margaret Thatcher’s artistic heritage is one of the most vivid...
ОБРАЗИ-СИМВОЛИ В ДАВНЬОУКРАЇНСЬКІЙ МІФОЛОГІЧНІЙ ТА ХРИСТИЯНСЬКІЙ ТРАДИЦІЇ: АКСІОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ
Koberska Tatiana IMAGES-SYMBOLS OF ANCIENT UKRAINIAN MYTHOLOGICAL AND CHRISTIAN TRADITION: AXIOLOGICAL ASPECT The article reports that the symbolism permeates the spirituality of Ukrainian people from mythological...
ОБРЯДОВА ПРАКТИКА ЯК ЗАСІБ ЗБЕРЕЖЕННЯ КОЛЕКТИВНОЇ ПАМ’ЯТІ: УКРАЇНСЬКИЙ ВИМІР
Olga Bogomolets RITUAL PRACTICE AS MEANS FOR COLLECTIVE MEMORY CONSERVATION: UKRAINIAN VIEWPOINT Developing the strategies for conserving and rendering the social experience, and hence the basis of group identity,...