ШКОЛА ВИХОВАННЯ ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ В.А. РОМЕНЦЯ: ВИТОКИ УСПІХУ
Journal Title: Психологія і суспільство - Year 2019, Vol 75, Issue 1
Abstract
Володимир Андрійович Роменець (1926-1998) – важлива постать в українській психології, автор фундаментальних праць з історії психології, психології творчості, теоретичних та методологічних засад гуманітарного пізнання. Висока оцінка наукових досягнень воднораз потребує конструктивного аналізу його доробку, витлумачення останнього з огляду на сучасні тенденції розвитку науки і культури. Перевидання праці В. Роменця 1973 року “Виховання творчих здібностей у студентів” (2018. №3-4) стимулює психологів до канонів філософського мислення. Це підтверджує здійснений ученим феноменологічний аналіз еволюції інтересу до науки з боку молодих людей (абітурієнтів та студентів відділення психології університету), що ґрунтований на реконструкції етапів їхнього захоплення науковим пізнанням. Доведено, що входження молоді у сферу інтелектуального пошуку супроводжується її особистим напруженням між ідеалом усебічної розвинутості та обов’язковістю фахової спеціалізації. Особа персоналізує науку, енциклопедичність, обізнаність, розглядає її як індивідуальний проект окремих досягнень у пізнанні істини визначних дослідників. У подальшому відбувається ускладнення та “демократизація” образу науковця, що пов’язано з персональною кризою осягнення обмежень наукового пізнання. У праці В. Роменця проаналізовано деякі західні підходи до креативності, зокрема роботи Дж. П. Гілфорда, Е. П. Торранса та Г. Гутмана, які піддані критиці або за надмірні метафізичність та натурфілософію, або за “тестову манію”. Загалом психодидактичне вивчення творчості в аналітичному досвіді В. Роменця спирається на анкетування і спостереження, які стосувалися лише абітурієнтів та студентів відділення психології філософського факультету Київського університету імені Тараса Шевченка, що не дає підстав для широких узагальнень. До того ж він не приділяє належної уваги опису програми власного емпіричного дослідження, не вказує на формування та склад вибірки, часові межі експериментування та ін. Те саме стосується запропонованої ним методики діагностики рівня творчих здібностей. Тому на часі актуальною є розробка чіткості ієрархії та послідовності етапів розгортання інтересу до наукової творчості, яка би надавала короткий опис кожного з них. Воднораз аргументовано, що класичний стиль дослідницької діяльності в науці, властивий Володимиру Роменцю, становить своєрідний канон філософського мислення, яке йде вельми оригінальними шляхами та не може бути до кінця обмеженим формальними вимогами до публікацій без втрати своєї виняткової змістовності, концептуальної цілісності та дидактичної значущості.
Authors and Affiliations
Іван Васильович ДАНИЛЮК, Ілля Ягіяєв
Keywords
Related Articles
- EP ID EP597591
- DOI 10.35774/pis2019.01.116
- Views 91
- Downloads 0
Свідомість як проблема психології: постнекласична інтерпретація
міст парадигми свідомості у психології змінювався разом зі зміною ідеалів раціональності. В класичній психології свідомість була тотожною психіці, її вивчали як відокремлену реальність з допомогою запозиченої з природозн...
ДЖЕРЕЛА ДУХОВНОЇ КУЛЬТУРИ ГАЛИЧАН
У статті аналізуються проблеми відродження української духовної культури, реформування національної системи освіти у другій половині ХІХ ст. на західноукраїнських землях. Увага зосереджується на розвої української літера...
ТИПОЛОГІЗАЦІЯ ОСОБИСТОСТІ В КОНТЕКСТІ КРИЗИ СУСПІЛЬНИХ РЕФОРМ
У статті висвітлюється проблема нормативної кризи в суспільстві. Зокрема, аналізується протиріччя між формальними і неформальними суспільними нормами та наслідки, які з цього витікають для поведінки людини. Задіюється те...
БУТТЄВІСТЬ ДУХОВНОСТІ В ОПТИЦІ МЕТОДОЛОГІЧНОГО АНАЛІЗУ
У статті розглядається духовність як іманентно-трансцендентна сутність людини, коли єдність об’єктивного (зовнішнього) світу і внутрішнього засвіту душі людини є фундаментом її існування-буття у цілісності й довершеності...
Свідомість новонароджених і немовлят: від задатків до показників розвитку
Дослідження висвітлює досвід методологування у сфері психології, що належить до теоретичних засновків свідомості людини в онтоґенезі й охоплює психофізичні виміри її буттєвості і життєвого функціонування. Висвітлено особ...