СОЦІОКУЛЬТУРНІ АСПЕКТИ СУЧАСНОГО ЕТАПУ УКРАЇНСЬКОЇ МОДЕРНІЗАЦІЇ
Journal Title: Вісник Маріупольського державного університету. Серія: Філософія, культурологія, соціологія - Year 2018, Vol 8, Issue 15
Abstract
У статті розглянуто соціокультурні особливості сучасного етапу модернізаційних перетворень в Україні у хронологічних межах 2013/2014–2017/2018 рр. Визначено, що їх парадоксальність полягає не в їх найбільшому прогресі за всі роки незалежності, а в різкому збільшенні різноспрямованості суспільних перетворень: а) «пост»(модернізаційних), які є сучасним напрямом модернізації, переходом від індустріального до постіндустріального суспільства; б) «де»(модернізаційних), спрямованих на повернення до архаїчних, домодерних, структур; в) «ре»(модернізаційних), спрямованих на відновлення структур модерніті. Розглядуваний період відзначився переважанням (пост)модернізаційних процесів у політичній площині, які трансформували політичну систему ІІ Української республіки до режиму «м’якої патрімональності». Натомість, у соціально-економічній сфері постмодернізаційний тренд 1990–2000-х рр. змінили (де)модернізаційні тенденції — випереджального заміщення модерних секторів (передусім, промисловості) не стільки інноваційними укладами (ІТ-індустрія, альтернативна енергетика), скільки доіндустріальними (сільське господарство). У сфері культури провідними виявилися (ре)модернізаційні процеси цілеспрямованого формування україноцентричного мовно-культурного простору в системі патронованих державою культурних політик. Насправді, їх слід визначати як прогресивні, оскільки вони замінюють ситуацію культурного палімпсесту 2010-х рр. і осучаснюють ідеологічний підмурівок ІІ Української республіки, хоча креативного прориву в оновленні вітчизняного культурного коду ці процеси за своєю суттю забезпечити не можуть. У своїй сукупності зміни в політиці, економіці та культурі 2013/2014–2017/2018 рр. радше звужують, ніж розширюють напрацьований попередніми модернізаційними змінами модерний базис українського суспільства XVII–ХХ ст., хоча останній продовжує домінувати у його ціннісному універсумі. За великим рахунком, це є свідченням залучення України до сучасної стадії модернізації як переходу від індустріального до постіндустріального суспільства. Проте, в поточній часовій перспективі суспільна система опиняється у відкритому, неврівноваженому стані, який поки що лише тимчасово стабілізується у ситуативних конфігураціях, і який легко може зміститися у своєму русі в радикально протилежні сторони. In the article the author has analyzed the socio-cultural features of the current stage of modernization changes in Ukraine in the chronological boundaries of 2013/2014–2017/2018 years. The paradox of the modernization transformations lies not in their greatest progress during all years of independence, but in the sharp increase of the diversification of transformations: a) “post”(modernization), which is a present-day direction of modernization, the transition from industrial to post-industrial society; b) “de”(modernization), aimed at the return to the archaic, pre-modern, structures; c) “re”(modernization), aimed at the restoring of modernization structures. This period has been marked by the domination of the (post)modernization processes in the political spheres, which transformed the political system of the Second Ukrainian Republic to the “soft patrimonial regime”. Instead, in the socio-economic field, the (post)modernization trend of 1990–2000s has been changed by the trend of the (de)modernization. Its essence is in the restriction of the modern sectors (first of all, - the industry), which are replaced not only by innovative arrangements (the IT industry, the alternative energetic industry), but also by preindustrial (the agriculture based on the outdated technology). In the sphere of culture, the leading processes are the (re)modernization ones. The remodernization is directed to the formation of the Ukrainian-centric language and cultural space in the system of cultural policies patronized by the State. In fact, these processes should be defined as progressive as they replace the situation of the cultural palimpsest of the 2010s and modernize the ideological basis of the Second Ukrainian Republic. But these processes, by their essence, are incapable to the creative modification of the national cultural code. In its totality, the changes in politics, economy and culture in 2013/2014–2017/2018 are rather narrowing than expending the modernist basis of the Ukrainian society, created by previous modernization changes of the XVII–XX centuries. It continues to dominate in its value universe as well. In fact, there is evidence of Ukraine’s involvement in the present-day stage of modernization as a transition from the industrial to the post-industrial society. However, in the current time perspective, the Ukrainian social system is in an open, unbalanced state, which only temporarily stabilizes in situational configurations so far. It can easily be shifted in its movement in radically opposite sides.
Authors and Affiliations
Костянтин Володимирович Кислюк
Keywords
Related Articles
- EP ID EP553356
- DOI -
- Views 59
- Downloads 0
КРЕСИ: МІФОЛОГІЧНА ІДЕНТИЧНІСТЬ КУЛЬТУРНОГО ПОГРАНИЧЧЯ
У статі на прикладі україно-польського пограниччя аналізується феномен Кресів як універсальний архетип. Кресова спільність відображена у формування субкультури пограниччя, що характеризується специфічним етосом, іконосфе...
Аромат культури та аромат в культурі: проблеми та перспективи ольфакторної культурології
У статті розглядаються проблеми становлення ольфакторної культурології. Досліджується можливість та форми ольфакторних репрезентацій в мистецтві. Issue of development of olfactory cultural studies is descr...
ДОМАШНЯ ІКОНА ЯК УНІКАЛЬНИЙ СОЦІОКУЛЬТУРНИЙ ФЕНОМЕН УКРАЇНИ
В статті досліджується своєрідність домашньої ікони та утверджується думка про амбівалентний вплив дому на становлення ікони, яка, з одного боку, поступово проникає в сакральний простір українського дому, набуваючи там п...
Основні риси соціального портрета студента-першокурсника
Орієнтація вищих навчальних закладів на інтереси та потреби молоді як основних споживачів освітніх послуг актуалізує дослідження їх ціннісно-мотиваційних пріоритетів. Аналізуються основні мотиваційні складові вступу до В...
Украинский художественный нонконформизм в контексте развития европейского искусства второй половины XX века
Задача данной статьи - обозначить пути развития украинского нонконформизма 1960-х годов как одной из национальных школ европейского искусства, выявить его специфические черты с учетом национально-этнических и социально-п...