Застосування лімфотропної протимікробної терапії у лікуванні гострих лімфаденітів у дітей
Journal Title: Neonatologìâ, hìrurgìâ ta perinatalʹna medicina - Year 2017, Vol 7, Issue 2
Abstract
<p><strong>Мета дослідження –</strong> вивчити ефективність застосування лімфотропної протимікробної терапії гострих лімфаденітів у дітей</p><p class="c15"><strong>Матеріали та методи </strong></p><p class="c15">Для вирішення поставленої задачі на базі хірургічного відділення №2 ДМКЛ№1 було відібрано 60 пацієнтів віком від 3 років з гострими ЛА інфекційної етіології різної локалізації. За методом терапії останніх розділено на дві групи по 30 чол.: в першій (порівняльна) застосовувався лімфотропний, а в другій (контрольна)—внутрішьовенний шляхи введення препарату. В кожній із них виділено по дві підгрупи в залежності від стадії запального процесу: ексудативно-інфільтраційних змін та абсцедування. Розподіл пацієнтів в даних групах згідно віку, локалізації процесу був однаковий. Регіонарне лімфотропне введення антибіотика здійснювалося підшкірно на глибину 1,5-2см. у проміжок між І-шим і ІІ-гим пальцями руки, ноги або ділянку сосковидного відростку, по загальновідомій методиці із використанням 0,25% новокаїну. Лімфотропно застосовували гентаміцин із розрахунку 1мг/кг/добу з інтервалом 24 год. в перші дві доби, надалі через добу, внутрішьовенно -- гентаміцин у дозі 2 мг/кг/добу із 8 год. проміжком. Місцеве лікування при серозному лімфаденіті здійснювалося шляхом накладання повязок із 25% розчином димексиду та УВЧ терапією, при абсцедуванні – оперативне втручання. Для оцінки результатів використовували динаміку температурної реакції, лабораторних показників (рівень лейкоцитів та лейкоцитарна формула; ШОЕ), УЗ картини та локальні прояви. Критерієм відміни протимікробної терапії були нормалізація температури тіла, позитивна динаміка локальних та УЗ проявів, нормалізація лабораторних показників.</p><p class="c15"><strong>Результати дослідження</strong></p><p class="c15">При проведенні даного дослідження отримано слідуючі показники. На момент госпіталізації порушення загального стану відмічалося у 53% дітей переважно молодшого віку із ЛА шийно-щелепно-лицевої ділянки. Підвищення температури тіла відмічалося у 86.6% (52), однак гектичних значень вона досягала лише у 13,3% (8). При гнійних ЛА після оперативного втручання її нормалізація протягом першої доби в групі порівняння відмічалася у 61,1% дітей (11), та до кінця другої доби -- у 94,4% (17), на відміну від контрольної, в якій тільки на третю добу у 88,8% (16) пацієнтів даний показник був у межах норми. При серозних ЛА на фоні лімфотропної терапії на третю добу нормальна температурна реакція відмічалася у 83,3% (10), в контрольній же групі становила у 66,7% (8).</p><p class="c15">На момент госпіталізації лабораторні дані в обох групах вказували на наявність запального процесу: лейкоцитоз із сувом лейкоцитарної формули вліво у 80% (48), зростання ШОЕ у 60% (36). При застосуванні лімфотропної антибактеріальної терапії (порівняльна група) відмічалася прискорена нормалізація лабораторних показників: вже на третю добу вміст лейкоцитів та лейкоцитарна формула були в межах вікової норми у 93,3% пацієнтів, на відміну від контрольної групи, де даний результат спостерігався лише на пяту добу. Рівень ШОЕ був помірно підвищеним в обох групах та характеризувався більш сповільненими темпами відновлення.</p><p class="c15">Протікання ранньового процесу та загоєння післяопераційної рани в обох групах відбувалося симультанно, на відміну від гострих серозних ЛА, де в групі порівняння спостерігалися прискорені темпи нормалізації, насамперед, зменшення ЛВ та локальної болючості.</p><p> Середня кількькість ін’єкцій при лімфотропному введенні АБ склала 4, а при внутрішньовенному шляху – 15. Середній ліжко день у групі порівняння при гострих гнійних ЛА склав 7,0, а при серозних – 8,3, тоді як у контрольній – 9,5 відповідно.</p><p> <strong>Висновки</strong></p><p>1. Застосування лімфотропної терапії при гострих лімфаденітах у дітей є патогенетично обгрунтованим.</p><p>2. При застосуванні антибактеріальної ЛТ у лікуванні бактеріальних лімфаденітів, як в стадії серозного запалення так і абсцедування, відмічалися прискорені нормалізація температурної реакції організму, лабораторних показників та локальних проявів.</p><p>3. Використання ЛТ у двох дітей на початковій стадії деструкції ЛВ (за даними УЗД) дозволило уникнути нагноєння та досягти одужання консервативним шляхом.</p><p>4. Застосування лімфотропного регіонарного введення АБ при даній патології дає можливості вводити препарат 1раз кожні 24-48год. і скоротити, таким чином, як загальну дозу препарату в 2-3рази, так і кількість ін’єкцій. Це істотно не тільки з економічних позицій, а й з огляду на зниження алергізації і токсичного впливу антибіотикотерапії.</p>
Authors and Affiliations
M. Talko
Keywords
Related Articles
- EP ID EP634521
- DOI 10.24061/2413-4260.VII.2.24.2017.6
- Views 105
- Downloads 0
ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ВИДОВОГО СКЛАДУ ПОРОЖНИНИ ПІХВИ ЖІНОК ІЗ БЕЗПЛІДДЯМ I ТА II ТИПІВ
<p><strong>Вступ</strong>. Проблема безпліддя є не тільки медичною, але й соціальною проблемою, яка виходить на перший план за умов економічної кризи, зниження народжуваності та високого рівня загальної смертності. У сві...
ВИКОРИСТАННЯ ШЛУНКА ПРИ ХІРУРГІЧНІЙ КОРЕКЦІЇ АТРЕЗІЇ СТРАВОХОДУ ПРИ VACTER-АСОЦІЙОВАНИХ ВАДАХ РОЗВИТКУ В ДІТЕЙ
<p>Хірургічне лікування захворювань і вроджених вад розвитку стравоходу в дітей представляє найбільш складну частину дитячої хірургії. Абсолютна більшість ортотопічних і гетеротопічних пластик стравоходу в дітей дов одит...
НОВІ МОЖЛИВОСТІ ДІАГНОСТИКИ ТА ЛІКУВАННЯ ДІТЕЙ ІЗ СПАДКОВИМИ ХВОРОБАМИ ОБМІНУ РЕЧОВИН
Стаття присвячена одному з найбільш несприятливих показників у комплексі характеристик здоров’я населення – показнику дитячої інвалідності. Рівень дитячої інвалідності в регіоні за останні роки виріс з 20,53 до 23,8 ‰ у...
МОРФОЛОГІЧНІ ТА ІМУНОЛОГІЧНІ ЗМІНИ СТРУКТУР ФЕТО-ПЛАЦЕНТАРНОГО БАР’ЄРУ В ЖІНОК З ПЕРЕНЕСЕНИМИ TORCH – ІНФЕКЦІЯМИ В АНАМНЕЗІ
<p>Формування хронічної плацентарної недостатності в стадії декомпенсації у вагітних сприяє внутрішньоутробному інфікуванню дитини. На сьогодні недостатньо вивчені гістологічні, морфологічні та імуногістохімічні зміни в...
ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕБІГУ РЕСПІРАТОРНОГО ДИСТРЕС-СИНДРОМУ У НЕДОНОШЕНИХ НОВОНАРОДЖЕНИХ ЗАЛЕЖНО ВІД ВИДУ ДИХАЛЬНОЇ ПІДТРИМКИ
<p>Респіраторний дистрес-синдром (РДС) є провідною причиною дихальних розладів у недоношених новонароджених, що може призвести до розвитку ускладнень та смерті. У ретроспективному клінічному дослідженні оцінювали залежні...