ОСОБЛИВОСТІ ПОЕТИЧНОЇ «ГЕОГРАФІЇ» П. Г. АНТОКОЛЬСЬКОГО 1920-х рр. І ПОЕЗІЯ ЙОГО СУЧАСНИКІВ
Journal Title: Наукові записки ХНПУ імені Г.С. Сковороди "Літературознавство" - Year 2018, Vol 1, Issue 87
Abstract
Поезія Павла Григоровича Антокольського (1895–1978) належить до значних явищ російської літератури ХХ ст. Він творив у різні її періоди, які супроводжувалися кардинальною зміною світоглядних і культурних парадигм. Істориками літератури цей автор традиційно подається як радянський поет «другого» ряду, чиїм творам притаманне тематичне й жанрове розмаїття. Актуальність теми дослідження обумовлена необхідністю введення у науковий обіг невивченої частини спадщини поета і осмислення її в контексті поезії пост символізму, до якої поетична творчість П. Антокольського 1910-х–1920-х рр. безсумнівно належить. Це надасть можливість заповнити прогалину в уявлення про особливості розвитку літератури того часу. П. Антокольський як поет сформувався у Срібний вік російської поезії і пройшов шлях, що почався із захоплення символізмом, футуризмом і акмеїзмом. Як і багато його сучасників, він не був прихильником революції 1917 р., проте вписався в нову соціокультурну ситуацію, став відомим поетом, який мав своїх читачів і шанувальників. Перекодування його письменницької репутації дозволяє говорити про нього, як поета Срібного віку, з художнім і культурним багажем якого пов’язані особливості його віршів наступних років. Виникнення теми Заходу в поезії П. Антокольського обумовлено трьома різними обставинами: біографічними, соціокультурними і естетичними. Біографічний аспект цієї теми пов’язаний з гастролями вахтангівського театру, що проходили по країнах Західної Європи. Соціокультурний аспект пов’язаний із загальною тенденцією 1920-х років – оскільки почастішали поїздки радянських письменників в Європу. Естетичний аспект – наслідування акмеїзму з його підвищеним інтересом до архітектури і пластичних мистецтв. Все це стало основою до розширення поетичної «географії» віршів П. Антокольського 1920-х років.
Authors and Affiliations
С. О. Зубенко, М. М. Журенко
Keywords
Related Articles
- EP ID EP542046
- DOI -
- Views 120
- Downloads 0
ОБРАТНЫЙ ЭКФРАСИС В РОМАНЕ Д. РУБИНОЙ «БЕЛАЯ ГОЛУБКА КОРДОВЫ»: МИР КАК ТЕКСТ
За ознакою оригінал – підробка (копія) у статті виділено кілька груп екфрастичних описів. У першу входять сфальсифіковані головним героєм роману Кордовін картини відомих живописців. До другої ми відносимо ро-боти самого...
АРОМАТЫ И ЗАПАХИ В РОМАНЕ У. СТАЙРОНА «ВЫБОР СОФИ»
У статті аналізуються запахи і аромати в романі У. Стайрона «Вибір Софі», їх вплив на головних героїв і своєрідність функціонування їх у творі. Сучасні дослідження запахів і ароматів пов’язані з самими різними сферами гу...
ПРОБЛЕМНІ ГРАНІ ДИЛОГІЇ «ДУЖЕ ДОБРЕ» І «ДЕСЯТИКЛАСНИКИ» О. КОПИЛЕНКА ЯК РОМАНУ ВИХОВАННЯ У СОЦРЕАЛІСТИЧНІЙ ПАРАДИГМІ
The article deals with problems of novels «Very good» and «Tenth» by O. Kopylenko. These are the brightest novels of the 1930th on the subject of children’s education and development of the Ukrainian school of the period...
THE PECULIARITIES OF FORMING OF ANTROPOCETRE IN UKRAINIAN NOVEL STUDY OF SECOND HALF OF XIX CENTURY
У статті проаналізовано особливості конструювання антропоцентру в українській романістиці другої половини XIX століття в зв’язку з посиленням тенденції до гомоцентризації, що й визначило мету й сферу обсервації студії. Р...
ФОЛЬКЛОРНАЯ ТРАДИЦИЯ КАК ИСТОЧНИК ИНТЕРТЕКСТУАЛЬНОГО ЗАИМСТВОВАНИЯ В АНГЛИЙСКОЙ ЛИТЕРАТУРЕ
Інтертекстуальність є невід’ємною частиною культури і ознакою літе-ратурної діяльності. У сучасній науці теорія інтертекстуальності базується на розумінні про-цесу літературного розвитку як постійної взаємодії текстів і...