Право на особистий простір у кримінально-виконавчих установах

Apply

Право на особистий простір у кримінально-виконавчих установах

Journal Title: ПИТАННЯ БОРОТЬБИ ЗІ ЗЛОЧИННІСТЮ - Year 2019, Vol 1, Issue 37

Abstract

У статті звертається увага на те, що за міжнародними документами при розміщенні ув’язнених, надання місць для сну, необхідно ставитися до них з повагою людської гідності із забезпеченням можливості усамітнення в окремому приміщенні. Між тим кримінально-виконавче законодавство України, практика виконання покарання у виді позбавлення волі, просторова структура виправних колоній не надають такої можливості. З моменту свого запровадження у 1920 році позбавлення волі передбачає лише колективне утримання засуджених спочатку у бараках, тепер у гуртожитках, що є матеріальним втіленням ідеї виправлення засуджених «в колективі і через колектив». Ні про який особистий простір засудженого не йдеться, оскільки розміщення у гуртожитках, де житлова площа надається у 4 м2, виключає можливість усамітнення як удень, так і вночі. За таких умов результатом проживання засуджених у гуртожитках через велику скупченість людей в обмеженому просторі є прояв серед них тривожно-депресивних, негативно-депресивних і негативно-істеричних реакцій. Проживання в таких гуртожитках завдає непоправної шкоди особистості, сприяючи розвитку психологічної втоми, відчудження, напруження, роздратування, тривожності і пригніченості, що призводить до нервово-психічних перевантажень, конфліктів і зривів. Тривале перебування засуджених в агресивному середовищі собі подібних без можливості усамітнення з неминучістю призводить до психосоматичних змін, які через 5–6 років позбавлення волі набувають незворотного характеру. Таким чином, розміщення засуджених у гуртожитках набуває ознак жорстокого, нелюдського і такого, що принижує гідність поводження. Метою статті є розробка пропозицій, спрямованих на усунення недоліків позбавлення волі з відбуванням його у виправних колоніях, для того, щоб на зміну позбавленню волі, що передбачає проживання засуджених у гуртожитках, прийшло тюремне ув’язнення, яке надає особистий простір в окремій кімнаті для кожного ув’язненого. Викладений матеріал дозволяє надати такі пропозиції: необхідно відмовитися від запровадженого ще у 1920 р. Тимчасовою інструкцією Нарком’юсту такого виду покарання, як позбавлення волі; замість позбавлення волі має бути покарання у виді тюремного ув’язнення лише за насильницькі злочини проти особи; з урахуванням негативного впливу на здоров’я особи, тривалої ізоляції максимальний строк ув’язнення не може бути більше п’яти років; необхідно виключити можливість застосування тюремного ув’язнення до неповнолітніх; настала потреба відмовитись від «ідеальної зони» і запровадити нову для України архітектурну модель в’язниці, де не буде розміщення засуджених у гуртожитках, а кожний ув’язнений буде забезпечений для проживання окремою кімнатою готельного типу, що відповідатиме Європейським тюремним правилам, з дотриманням санітарно-гігієнічних вимог до житлової площі і кубатури приміщеннях хоча б на рівні ХІХ ст., який був в одиночних келіях царських тюрем, тобто площею не менше 10 м2 і відповідно кубатурою не менше 28 м3.

Authors and Affiliations

А. F. Stepanuk

Keywords

позбавлення волі. виправні колонії. гуртожитки. пенітенціарний стрес. усамітнення. ув’язнення. тюрма.

EP ID EP647619
DOI -
Views 118
Downloads 0