Особливості прояву почуття гумору в осіб різних типів темпераменту
Journal Title: Технології розвитку інтелекту - Year 2016, Vol 2, Issue 4
Abstract
Стаття присвячена дослідженню прояву почуття гумору у представників різних типів темпераменту. Проаналізовано взаємозв'язок різних стилів гумору із типом нервової діяльності. Доведено, що сангвініки мають високий рівень управління своїми та чужими емоціями, високий рівень розуміння своїх і чужих емоцій при середньому рівні контролю над експресією. Холерики характеризуються низьким рівнем управління своїми емоціями, часто неможливістю контролювати експресивні прояви, середньою вираженістю здатності до розуміння власних емоцій і високим рівнем розуміння чужих емоцій. Меланхолік добре розуміє чужі емоції, вміє контролювати свої експресивні прояви, втім погано управляє емоціями інших людей і часто неадекватно розуміє власні емоційні прояви. За результатами проведеного психодіагностичного дослідження, найвищій рівень екстраверсії та нейротизму виявлено у холериків, а найнижчий – у флегматиків, найвищі показники за шкалою психотизму мають флегматики, найнижчий – сангвініки. Холерики мають низький рівень емоційного інтелекту, флегматики – дуже низький, меланхоліки – середній і сангвініки характеризуються високим рівнем емоційного інтелекту. Результати діагностики за методикою Р.Мартіна демонструють, що у сангвініків(що становлять більшість) переважає самостверджуючий стиль гумору, що характеризує схильність до оптимізму, тенденцію зберігати позитивне бачення життя, а у стресових ситуаціях – використання гумору для захисту від негативних переживань. Частині властивий афіліативний стиль гумору, що свідчить про використання гумору з метою покращення міжособистісних стосунків, гумор виступає як засіб звертання на себе уваги та вирішення (точніше уникання) конфліктів. Сангвінікам практично не властивий агресивний стиль гумору і зовсім не властивий самознищувальний стиль гумору. Холерикам притаманний самостверджуючий стиль гумору, та також афіліативний та агресивний. Результати діагностики схильності до гелотофобії свідчать про те, що найбільше впевнені у власній сміхотворності меланхоліки, а найменше – сангвініки, насмішки у дитинстві переживали переважно флегматики та меланхоліки, а виражена фобія спостерігається у одного досліджуваного меланхоліка. При цьому флегматики та меланхоліки часто сприймають сміх, навіть якщо він є позитивним, достатньо критично, часто ображаються і намагаються уникати ситуацій, де потрібно почуття гумору.
Authors and Affiliations
Людмила Францівна Крупельницька, Оксана Миколаївна Шпортун
Експертиза соціальних діалогів
Розробляється програма експертизи процесу управління соціальним діалогом, що включає в себе: об'єкт, предмет, мету, завдання, проект, засоби, технологію і результати діяльності. Обговорюються перспективи використання про...
Особливості рефлексії та самооцінки професійних здібностей у жінок із психічними розладами
У статті розкрито поняття професійних здібностей як важливого особистісного чинника реадаптації осіб з психічними розладами, від якого залежить збереження працездатності та підтримання конкурентоспроможності на ринку пра...
Системний опис культурних процесів і його психологічні застосування
Науковий апарат сучасної психології формується в тісній взаємодії з іншими дисциплінами, зокрема природничими. Медіатором такої взаємодії може стати поняття «модус культури», яким ми описуємо будь-який компонент культури...
Соціальні умови та психологічні чинники соціальної справедливості педагога
У статті презентується теоретичне дослідження соціальних умов і психологічних чинників соціальної справедливості особистості педагога. Наголошується на тому, що вчитель, як носій цінності соціальної справедливості, відіг...
Емпіричне вивчення особливостей стресостійкості майбутніх фахівців соціономічних професій
У статті обґрунтовано актуальність вивчення проблеми стресостійкості майбутніх фахівців соціономічних професій. Акцентовано, що недостатня увага, яку приділяють дослідники цій проблематиці, обумовлює наявність прогалини...